«Батьківщина» розпалась на дві частини

cj0ur 26.08.2013 в 09:38

Аналізуючи т.зв. «бездоганну єдність» опозиційних сил в нашій країні, мимоволі хапаєшся за серце. Все ніяк не можуть поділити та розібратись хто там приймає рішення, чи є головний персонаж, чи робиться все на рівних і кожна думка, справді, має право на життя та об’єктивне обговорення для подальшого прийняття єдиного спільного рішення.

tumblr_inline_ms4ke1DePs1qz4rgp.jpg

Але наша ментальність не дозволяє у більшості випадків в очі висказати свої думки та надати свої аргументи з того чи іншого приводу. Все звикли робити тишком – нишком.
Ось і Всеукраїнське Об’єднання наразі розчахнулось на дві частини, немов стиглий кавун, що впав на підлогу.
Не може ніяк знайти спільної мови Арсеній Яценюк із т.зв. «старою гвардією» «Батьківщини». Ось, наприклад, народний депутат України Юрій Одарченко одноосібно організував захід із покладання 24 серпня п.р. квітів до пам’ятника Т. Шевченку у Києві з нагоди Дня Незалежності України. Може це і нічого, проте дії його безпосередньо пов’язані із категоричним небажанням брати участь в організованих Арсенієм Яценюком заходах у м. Шпола Черкаської області.
Звичайно це не смертельно, а може захід Одарченка взагалі був запланований заздалегідь, ну співпало так. Однак, чомусь аналогічним чином вчинив і Микола Томенко, віддавши перевагу «власному» заходу на стадіоні «Старт» у Києві. Чи не забагато співпадінь для одного заходу, який мав, крім іншого, підтвердити також і єдність у «Батьківщині».
Ми ж бачимо і розуміємо, що вказані дії Одарченка і Томенка направлені лише на самопіар та несприйняття «гвардії кролика».
Яценюк же нікому не довіряє, але хоче щоб йому вірили і слідували за ним немов за пророком. Одна з останніх ідей – підібрати нового висококваліфікованого фахівця у сфері міжнародного співробітництва, оголосивши заробітну плату у розмірі 8000 гривень на місяць. Хоча, об’єктивно, фахівець у цій галузі в середньому отримує від двох до трьох тисяч євро на місяць. А взагалі, ідея дуже «цікава», оскільки у «Батьківщині» в наявності перебуває повністю укомплектований міжнародний департамент, очолюваний Немирею.
Як не намагалась керівник департаменту комунікацій партії пані Колганова виконати вказівку Яценюка, навіть залучивши генерального консула України в Стамбулі Яременка – на виході «нуль». Ще й нищівну критику в сторону Яценюка почула…
Такі невтішні міжнародні справи ціною в одну тисячу доларів…

Тимошенко не задоволена діями Власенка щодо її визволення

cj0ur 09.08.2013 в 01:52

На днях Європейський суд з прав людини виніс вирок, яким скасував кримінальні вироки стосовно Ю.Тимошенко. І здавалося б – все! Справу вирішено. Опозиція виграла, і леді «Ю» негайно мала б вийти на волю з Качанівської колонії. Напевно вона і сама так розраховувала, адже вирішенням даного питання займається всім відомий її вірний сподвижник і прибічник Сергій Власенко.

tumblr_inline_mr8i5tIfea1qz4rgp.jpg

Але ні, чомусь все відбувається навпаки. Прибічники по опозиції ніяких активних дій з її визволення не здійснюють, а тільки намагаються популяризувати свою діяльність, використовуючи рішення європейської інстанції. І що ми бачимо на сьогоднішній день. Послідовники Ю.Тимошенко, а особливо сам Власенко, замість постійного юридичного супроводження написання скарг, заяв та інших юридичних документів  у Верховний суд, якими б стимулювали якнайшвидше звільнення свого лідера з-за грат, навпаки займаються вирішенням власних проблем, самопіаром, і взагалі склалося враження, що вони замість звільнення - навпаки самі займаються охороною залізничної лікарні. Мабуть все таки Власенко переживає за здоров’я Тимошенко, раз приїхав до неї нещодавно – замість того, щоб займатися скасуванням обвинувальних вироків. Недарма Ю.Тимошенко дуже незадоволена такими діями свого самого вірного захисника та його ефективними візитами до неї.
Складається таке враження, що нинішнім лідерам Об’єднаної опозиції дуже не вигідно, щоб їх лідер розпочав керувати ними напряму, на волі, а не передаючи «маляви» з тюрми.
Навіть поважні європейські парламентарі здивовані такою поведінкою стороною захисту, С.Власенка та й взагалі всією опозицією. Сам екс-президент ЄП Пет Кокс висловив здивування діями Власенка та наголосив, що йому все ж таки потрібно займатися не охороною лікарні,  а захистом законних прав та інтересів його підзахисної, і більше того піддав сумніву виску кваліфікацію його як юриста в питаннях захисту Ю.Тимошенко, оскільки всі його процесуальні дії, як нібито професійного адвоката, були не те що безрезультатні, а навпаки ще більше зашкодили його клієнтці.
Незадоволення, і це м’яко кажучи, Ю.Тимошенко своїм захисником  С.Власенком зрозуміле. Схоже і він це прекрасно розуміє та здогадується, які негативні можуть чекати його після звільнення леді «Ю» з в’язниці. Адже і досі незрозуміло, чому такий правозахисник, на якого, до речі, працює також не один досвідчений юрист не може навіть правильно подати заяву до Верховного суду України щодо початку негайного розгляду питання про виконання рішення ЄСПЛ. Натомість С.Власенко постійно у всіх ЗМІ розказує про політичну складову даного процесу, про нічим не підтверджений тиск Банкової на суддів – ще й Верховного суду, не те що Печерського. Більше того, такий «поважний» захисник зумів програти мізерний і нікчемний суд своїй дружині, яким вона забрала в нього дорогенький годинник. Що ж тоді говорити про його участь, як захисника в таких резонансних справах, як «газова справа» Тимошенко.
Ув’язненій лідерці опозиції все ж таки варто було б задуматися про зміну такого «професіонала», як С.Власенко на менш відомого, але набагато ефективнішого адвоката, який принаймні вміє правильно читати норми КПК України.

Опозиція розпродається, коли розпадеться?

cj0ur 07.06.2013 в 16:49

Сьогодні, 6 червня двоє депутатів покинули лави фракції Батьківщина.

tumblr_inline_mo10zg6Z7p1qz4rgp.jpg

З інтерв’ю, які вони дають журналістам стало відомо, що в середині опозиції не все так гладко.
Фракція ділиться повільно але впевнено на дві групи – Хто з Яценюком і Хто з Тимошенко.
Вихід двох депутатів напередодні анонсованих раніше об’єднавчих процесів це тільки підтверджує. Як раніше зазначалось – основна причина виходу Купчака та Кутового це особистий конфлікт з Яценюком. Тобто в принципі мова вже йде не про політичні засади та напрямки діяльності фракції у парламенті чи принциповій розбіжності в ключових питаннях розвитку країни а про політично неспроможного лідера зорганізувати колектив.
Арсеній Петрович потрапив у політичний капкан. З одного боку наче він єдина видна політична фігура яка може позмагатись в рівні підтримки з Тимошенко, яка через усім відомі обставини не може займати виборні посади. А з другого, стара гвардія Батьківщини проти такого керманича як Яценюк, може не проти особисто Яценюка а проти когось з його команди, наприклад Іванчука. При такій картині депутати групами почнуть тікати з фракції і Яценюку в кращому випадку лишиться Турчинов. Є привід задуматись, а це ще навіть не обговорювали персональний склад політради.
Інша обставина полягає в тому що капкан постійно стискається так як такі ж настрої присутні у Фронті Змін.
На думку видання Купчак та Кутовий зможуть розповісти ще багато усього цікавого про опозиційне життя.

Владні амбіції Кличка чи остаточний розвал опозиційного тріумвірату

cj0ur 04.06.2013 в 16:25

Трактуючи закони України в своїх інтересах та займаючись створенням в столиці нової ради Київської громади, партія «Удар» намагається захопити право на місцеве самоврядування. Депутати партії відмовляються від роботи, але не від мандатів – працювати не хочуть, але привілеї не скасовують. Віталій Кличко хоч і не називає єдиного кандидата в мери Києва, але дає зрозуміти, що ця посада за партією «Удар». Це маленький крок до великої мети – керівника державою. Опозиційна партія В.Кличка не бажає виконувати рішення Конституційного суду та підкорюватись дійсній владі. Лідер партії всіма своїми діями дає чітко зрозуміти, що прикладе максимум зусиль для досягнення поставленої цілі.

tumblr_inline_mnveyj4ddZ1qz4rgp.jpg

З метою загострення ситуації між опозицією та дійсною владою партія «Удар» підпільно створює конфлікти, під час виборів у Василькові, для звинувачення урядових структур та критики влади.

Також акцентуючи увагу на непростій ситуації в малому та середньому бізнесі, В.Кличко викручує обставини собі на користь, виставляючи себе як поборника за права народу. В той же час, зі слів опозиції, влада виступає, як деспотична одиниця, якій не потрібен розвиток бізнесових структур. Тобто, не потрібні кошти, які могли б акумулюватися в середині держави та могли б іти на покращення рівня життя населення. Інакше кажучи, комусь вигідне збільшення розриву між бідними та багатими. Адже незадоволеним населенням можна керувати в своїх інтересах, використовуючи провокаційні заклики.

Враховуючи, що титул «лідер опозиції» Ю.Тимошенко поступово втрачає, ведеться активна боротьба за лідерство між іншими представниками опозиційних фракцій. Спостерігаючи за ситуацією видно, що основним претендентом є В.Кличко. Позиція партії «Удар» чітка: «передача влади неминуча і тому потрібно до цього готуватись». Залишається зачекати і ми побачимо, що мається на увазі. Але вже зрозуміло, що заклики та вказівки Ю.Тимошенко не виконуються. В той же час Ю.Тимошенко, відчуваючи конкурентоспроможність В.Кличка, не готова підтримувати його як єдиного кандидата від опозиції на виборах 2015 року. Пані Юлія не хоче виконувати другорядну роль на політичній сцені. Однак, можна припустити, що вже зараз Ю.Тимошенко в опозиції лише для викликання почуття жалості та маніпулювання громадськими емоціями.

Намагаючись прийти до влади одноосібно і в той же час розуміючи, що велика частина країни не підтримає його як лише лідера опозиції, В.Кличко тримає дистанцію від Тягнибока та Яценюка. Менеджери Кличка відмінні дипломати, які добре знають як підняти рейтинг свого підопічного. Політика лідера партії «Удар» зумовлена на дотримання максимально можливої дистанції від партії «Свобода», але нібито підтримуючи ідеали опозиції В.Кличко лобіює свої власні інтереси та прагне отримання влади. Адже всі акції направлені на рекламування себе, а всі заклики ніщо інше як пусті слова, якими прикривається лицемірність політиків, що переслідують мету власного збагачення. Вони не готові до серйозного протистояння нинішній владі, тому тримають відносний нейтралітет, але підбурюючи народ - імітують власну діяльність на користь держави. Про це свідчить політика партії «Удар», яка, мабуть, хоче повторення акцій 2004 року.

Коли влада намагається реальними діями спрямувати країну на подальший розвиток, опозиційні структури, формуючи штучні перешкоди, у тому числі й для інтеграції України в Європу, ставлять під сумнів усі успішні дії.