Директор американського НДІ Кетрін Сісел сформувала завдання: зміцнити опозицію і пережити Партію Регіонів

cj0ur 01.08.2013 в 02:13

Директор представництва Національного демократичного інституту міжнародних відносин США в Україні Кетрін Сісел в ході проведення робочої наради з представниками Інституту виступила з досить радикальними пропозиціями щодо підтримки окремих політичних сил та освітлила основні цілі діяльності НДІ в Україні.

tumblr_inline_mqtph0j5PJ1qz4rgp.jpg

Зокрема, за основну мету функціонування Інституту Сісел ознаменувала поглиблення та розширення демократичних принципів у боротьбі за права людини. Зокрема, за оцінкою Сісел, ці «принципи» повинні укріплюватись в нашій державі досить неординарним шляхом, а саме, через «надання політичним партіям можливості відігрувати в політичному житті свої особисті, що відрізняють їх від інших, ролі». Принаймні, заявлені цілі «розширення прав людини», дещо різняться із запропонованими нею засобами їх досягнення. Чомусь, після її виступу у присутніх склалось таке враження, що завдання НДІ – банально спровокувати революцію в Україні.
Справа в тому, що Сісел досить відкрито продекламувала наміри сконцентрувати зусилля на організаційному зміцненні «об’єднаної опозиції», здатної скласти політичну конкуренцію Партії Регіонів на президентських виборах у 2015 році, що дещо відрізняється від заявленого об’єктивізму та неупередженості в лобіюванні інтересів окремих політичних сил. При цьому, Кетрін Сісел зазначила, що жодних дій, які б могли погіршити стосунки Інституту з владою України, допускати не слід. Такі вже ці американці, все ще думають, що це такі забавки. Сісел навіть повідомила, що не буде робити будь-яких заяв на підтримку Юлії Тимошенко.Дійсно, навіщо плямуватись та позиціонувати себе як американське лобі леді «Ю», якщо під рукою цілий Інститут?
Ніколи ще жоден з керівників представництв США не ставив на нарадах перед усіма працівниками Інституту таких прямих завдань на знищення провладної партії, у якій, до речі, найбільша електоральна підтримка в державі. Разом з цим, пані Сісел майже відверто сипала «принципами», то «рівності», то «демократичності».
Певне, не тільки в американських фільмах про шпигунів і таємні зібрання, підпілля виношує плани боротьби за справедливість, прикриваючись вінцем демократичності та захистом права людини. Насправді, звичайна боротьба за владу, вибори ж на носі, довгому такому, закордонному…

Спроби захопити владу

cj0ur 07.06.2013 в 15:46

Черговою репетицією перед «Великими президентськими виборами» стануть прогнозовані раніше вибори очільника Києва. Таке враження, що лідери опозиційних фракцій ведуть подвійні таємні ігри із єдиною метою - здати посаду мера Кличку і тим самим за домовленістю про не висунення його кандидатури у 2015 році усунути його як конкурента з президентських виборів.

tumblr_inline_mo0ylmxKFK1qz4rgp.jpg

Хоч і боксерське минуле дається взнаки, лідер партії «Удар» добре розуміє ситуацію і не готовий перекреслити свої великі амбіції та вдовольнитись малим. Адже чим більша посада, тим більше шансів на лобіювання своїх власних інтересів. Навіть однопартійці Кличка розуміють, що з таким Президентом розвитку України ще довго топтатись на одному місці. Опозиціонери ж збагнути не можуть, як майбутній «об’єднаний» лідер може нехтувати акціями і мітингами, основною метою яких є реклама політика. Можливо, впевненість лідера партії «Удар» у своїй перемозі дозволяє ігнорувати свої обов’язки – вважають депутати.
Сам Кличко переконаний, що ще зарано говорити про єдиного кандидати від опозиційних структур на виборах президента, а тому усіма силами намагається перекрутити рішення Конституційного суду про проведення виборів міського голови і міськради в Києві у 2015 році.
Щоб в подальшому уникнути правових колапсів при призначенні чергових місцевих виборів, потрібно вносити відповідні зміни в законодавство. Але на думку «ударівців», постійне писання законів і робота з виборцями неабияк втомлюють, а народні депутати також живі люди, тож мусять хоч іноді відпочивати. Складається враження, що ініціативи «ударівців» по блокуванню тих чи інших законів, роботи парламенту, підрив авторитету влади – це заздалегідь проплачена закордонними друзями Кличка програма дій. Можливо у задекларованих 40 мільйонах його зарплати прихована й частка від такого замовлення.
В той же час партія «Удар» не відкидає намірів організувати багаточисленні мітинги і протести, беручи за зразок 2004 рік напередодні та під час виборів Глави країни. Охочі завжди знайдуться, якщо не за ідею, то за гроші міжнародних спільнот, підтримкою яких користується опозиція. А підбурити народ обіцянками про краще майбутнє, акцентуючи увагу на ніби то вирішення проблемних питань – для цього керівникам «Удару» багато розуму не треба. Промовисті лозунги та пусті слова завжди можна використати у своїх інтересах, однак не завжди це означає, що буде дійсно зміна на краще і обіцяне буде виконуватись. У минулому українці багато разів наступали на схожі граблі, маємо сподіванку, що цього разу це сільськогосподарське знаряддя залишиться для інших.